"Самореклама"
на конкурс
«Міс П’ятикласниця»
учениці 5-Б класу Костенко Катерини
Я у п’ятім класі вчуся,Про школу
А зовуть мене Катруся.
Я ніколи не сумую,
Бо співаю і танцюю.
Уроки старанно вивчаю,
Мамі й татові допомагаю.
Мрію швидко виростати,
Гарною людиною стати:
Слабшому подати руку,
Дорослому подякувати за науку.
Щоб в житті в мене було
Друзів не менше,ніж 100,
Щоб стала я потрібною в родині,
І моїй рідній ненці—Україні.
Всіх суперників вітаю,
Але премоги собі я бажаю.
За мене, прошу, болійте,
Оплесків не жалійте.
Я Вам чарівно всміхнуся,
Чемно і ввічливо поклонюся,
Хочу сподобатися у змаганні,
Щоб отримати привітання.
Тож,перемого, тебе я чекаю,
А всих своїх друзів щиро вітаю
Хлібом-сіллю за давнім звичаєм,
Бо в своїх друзях душі я нечаю.
В народі хліб, як матір,поважають,
І дорогих гостей завжди вітають
З хлібиною в барвистих рушниках,
Тож прийміть цей дар мій щирий
І будемо жити у щасті й мирі!
Ви знаєте, буває часом сумно,Таке воно учительське життя.Ти любиш їх, допитливих, розумних,І розстаєшся: йдуть у майбуття!Так, я сама таку обрала долю,Віддать усе, що знаю й вмію я,Радіть удачам і боліть їх болем,Бо школа—це для мене як сім'я.Не думайте, що ці слова лиш маска,Лиш пафосне лукавство, тільки гра.Це правда, а не вигадка чи казка,Й сказати все тепер якраз пора.Що я звичайна, як усі, дівчина,Та незвичайний маю тільки фахМабуть, у цьому криється причинаТого, що відчуваю крил розмах.Люблю дітей, багато маю друзів,Люблю домашні справи і діла.Навчалась гарно в школі й у вузі,Тому я школі душу віддала.Наш Світдоводськ—маленьке тихе місто,Як на долоні ти поміж людей,Про тебе знають всі усе геть-чисто:Як ставишся до друзів, до дітей.Що ти читаєш, і куди ти ходиш,Чи любиш ти озера і ліси,Яким ти хобі душеньку відводиш,І скільки ти купила ковбаси.Я розумію треба гарно жити,Звання людини з гідністю нести,Звання «учитель» треба заслужитиІ досягти високої мети.Мети—знання, давати і наснагу,Виховувать майбутнього людей,Яку ж учитель має перевагу—Плекати найдорожчеє—дітей!Сьогодні ми є свідками чудес—Поринувши у благородні мрії,Про щастя в Україні, а не десьУ нас присутня Русова Софія.Все думаю, з чого почати нам,Що принесе правдивцям перемогу?Не крикнеш тут: скоріш відкрийсь Сезам!Це має бути від самого Бога!Не вберегтися від справ і від буття,Від сірої тужної павитини,Та ти побачиш радість і життиВ очах її—Алчевської Христини.
Дума про хліб
Ви знаєте, буває часом сумно,Таке воно хліборобське життя.Ти віддаєшся роботі бездумно,А твоя праця йде у небуття.Так, я сам таку вибрав долю,Віддать усе, що знаю й вмію я,Радіть посівам і боліть їх болем,Бо хліб— для мене як моє дитя .Не думайте, що ці слова лиш маска,Лиш пафосне лукавство, тільки гра.Це правда, а не вигадка чи казка,Й сказати все тепер якраз пора.Що я звичайний, як усі, хлопчина,Та незвичайний маю тільки фахМабуть, у цьому криється причинаТого, що відчуваю крил розмах.Люблю я землю, багато маю друзів,Нікому клопоту ніколи не завдав.Навчався гарно в школі й у вузі,Тому хлібові всю душеньку віддав.Наш Світдоводськ—маленьке тихе місто,Як на долоні ти поміж людей,Про тебе знають всі усе геть-чисто:Як ставишся до друзів, до людей.Що ти читаєш, і куди ти ходиш,Чи любиш ти озера і ліси,Яким ти хобі душеньку відводиш,І скільки ти купив ковбаси.Я розумію треба гарно жити,Звання людини з гідністю нести,Звання «хлібороб» треба заслужитиІ досягти високої мети !
Немає коментарів:
Дописати коментар